Діти. Виховувати чи любити?

1 1 1 1 1 1 1 1 1 1 Рейтинг 5.00 (1 Голос)

Діти. Виховувати чи любити? Коли в родині з'являються діти, а потім виростають до здатності пустувати, у батьків неминуче виникає питання, як їх виховувати, як виростити гідними людьми. Існує дві діаметрально протилежні точки зору на виховання: карати за кожен промах або все вирішувати мирно.

Відомо, що в Японії, наприклад, дітей карати не можна. На мій погляд, і те, і інше неправильно. Дітей треба любити. Постараюсь в даній статті дати полезные советы для всей семьи.

Караючи дітей навіть за серйозні пустощі, батьки підміняють їх внутрішній контроль, аналіз дитиною своєї власної поведінки є необхідністю визнання контролю з боку інших людей. Дитина стає залежною від дорослого, одна присутність якого повинно викликати побоювання або навіть страх. При цьому покарання не робить ніякого впливу на розвиток здатності відповідати за свої вчинки. Проте, адже саме цього хочуть добитися покаранням?

А виходить, що дорослі встановлюють такі норми поведінки, коли діти намагаються уникнути покарання, вийти сухими з води. Це аж ніяк не сприяє вдосконаленню власних моральних принципів. Коли дитину часто карають, вона стає або занадто поступливою, або занадто впертою, а іноді і мстивою. Дитина часто думає не про те, який урок потрібно витягти для себе з події, не про наслідки того, що сталося, а про те, як би помститися кривднику.

Головний засіб виховання дітей - не покарання, а любов. Якщо дитина поводиться «не так», не варто відразу ж бурхливо реагувати і піднімати крик. Дитина зазвичай пустує, щоб привернути увагу батьків, щоб переконатися, що її люблять. Тому неправильно відразу ж строго дивитися в очі, говорити з докором. Краще зробити так, щоб дитина зрозуміла, що її люблять. І вона відразу заспокоїться. Наприклад, погладити дитину по спинці або по волоссю. Вона відразу зрозуміє, що її люблять завжди, навіть тоді, коли дорослі зайняті. І тут доведеться подумати про свою поведінку. Ніколи не можна дорікати дитині, що вона щось робить ніяково або не так. Краще придумати і навчити дитину, змогти зробити правильно, тоді і дитина, і мама з татом будуть нею пишатися. Частіше хваліть дитину, коли вона цього заслуговує.

Дитину можна порівняти з дзеркалом. Воно відображає, розуміє любов, але не починає любити першим. Дитина навчається любові у батьків. Дуже часто батьки вважають, що прояви любові до дітей повинні стимулювати їх до вдосконалення. В цьому випадку похвала, тепло і ніжність дістаються дитині тільки тоді, коли вона веде себе чудово і батьки пишаються нею. А в інших випадках батьки поводяться стримано і строго.

Можливо, це спрацьовує, поки дитина ще маленька. Проте з віком у дитини може скластися думка, що батьки її не люблять, не цінують такою, якою вона є, а більше піклуються про свій престиж. Коли така дитина підростає, вона привчається проявляти любов до батьків лише тоді, коли їй щось від них треба. Ні до чого хорошого це не приведе. Щира любов і турбота - ось що насправді потрібно дітям. І дуже часто проблеми в родині виникають тоді, коли батьки не вміють висловити свою любов.

Діти - істоти емоційні, тобто вони живуть не розумом, а почуттями. Крім того, діти своєю поведінкою демонструють батькам свої почуття, і чим молодші діти, тим яскравіше це проявляється. Уважно спостерігаючи за дитиною, легко визначити, що вона відчуває і в якому настрої перебуває. Ще більш цікаво, що діти мають майже надприродною здатністю розпізнавати почуття батьків з їхньої поведінки, спостерігаючи за ними, здатністю, яку більшість з нас втрачає, стаючи дорослими.

Якщо ми хочемо, щоб діти знали і розуміли, як ми їх любимо, ми повинні вести себе природно, зрозуміло висловлюючи при спілкуванні свої почуття дітям. Дитина повинна відчувати, що її люблять, повністю приймають і поважають, і тоді вона навчиться поважати себе сама, а згодом - любити інших, особливо своє майбутнє подружжя і дітей.

Як дати зрозуміти дитині, що ми її любимо? Тут дуже важливий контакт очей. На жаль, багато батьків дивляться прямо в очі своїм дітям, коли їх лають, а з любов'ю і схваленням набагато рідше. Але ж дитина особливо уважно слухає маму чи тата, саме коли вони дивляться їй прямо в очі. Тому люблячий погляд - один з головних джерел позитивного емоційного сприйняття для дітей. Причому те, як ми проявляємо свою любов до дитини, не повинно залежати від нашого схвалення або несхвалення її поведінки.

Дуже важливий при передачі дитині позитивних емоцій фізичний контакт. Здавалося б, чого простіше: ласкавий дотик. Але на практиці виявляється, що більшість батьків доторкаються до своїх дітей тільки по необхідності, наприклад, допомагаючи їм одягтися, поїсти і т.д. І дуже рідко користуються можливістю просто так, без жодного приводу ласкаво доторкнутися до своєї дитини. При цьому зовсім не обов'язково обніматися, цілуватися і т.д. Досить просто доторкнутися до руки, обійняти за плечі, погладити по спині і т.д. Важливо також знати, що з віком потреба дитини в ласкавому фізичному контакті зовсім не зменшується, як багато хто думає. Просто цей контакт приймає інші форми. І це однаково важливо як для дівчаток, так і для хлопчиків, чого багато хто не розуміють.

І найважливіше, але особливо важке - це хоча б періодично приділяти дитині пильну увагу. Пильна увага - коли мама або тато повністю зосереджуються на дитині, не відволікаючись на сторонні справи. Це дозволяє дитині відчути, що в очах мами і тата вона найважливіша людина в світі, єдина в своєму роді. Це важко, вимагає часу, але це вкрай важливо для її правильного розвитку.

Батьки! Мами і тата! Виховуйте своїх дітей, вчіть їх, але робіть це з любов'ю до них, і головне - дайте дітям відчути вашу любов. Пам'ятайте, що Бог - це любов!